За час існування Землі відбулося п’ять масових вимирань, у результаті якого виживало близько 5% істот, що населяли планету. Вчені зі США з’ясували, що на початку формування багатоклітинних організмів 550 млн років тому було ще одне – едіакарське, після якого скелетні форми змінили м’якотілі, повідомляє РІА «Новини».
Палеонтологи вважають, що під час «кембрійського вибуху», що стався 540 млн. років тому, анатомічно зародилося сучасне життя. Кембрійський період вважався переходом від протерозою («ера початкового життя») до фанерозою («ера явного життя»).
Довгий час вчені думали, що до цього періоду на планеті не було багатоклітинних організмів. Але в 1957 році в Англії в Чарнвудському лісі було виявлено докембрійську скам’янілість, а потім у Росії, Канаді, Намібії та Австралії також знайшли скам’янілості, датовані 635-541 млн років тому (едіакарій). Це стало доказом того, що все ж таки багатоклітинні існували раніше, вони мешкали в морі, не мали скелета і були простіше кембрійських. Вони виявилися тупиковою гілкою, крім кнідаріїв (до них належать медузи, актинії, м’які корали). Нещодавно стало відомо, що вони з’явилися 560 млн. років тому. Це представники едіакарських організмів, які населяють нашу планету досі.
Науковці припускали, що серйозне скорочення докембрійських істот могло бути пов’язане з масовим вимиранням. Едіакарські скам’янілості виявляють у Канаді на острові Ньюфаундленд (авалонський докембрійський комплекс порід віком 575-560 млн років), у Росії на Кольському півострові та в Південній Австралії (біломорський комплекс, 560-550 млн років) та в Намібії (намський, 550-53) років).
Палеонтологи з Каліфорнійського університету в Ріверсайді та Технологічного інституту Вірджинії досліджували дані з едіакарської біоти та з’ясували, що лише 20% організмів збереглися під час переходу з біломорського до намського комплексу докембрійських порід. Це свідчить про масове вимирання.
Американські фахівці поки що не можуть назвати його причину. Професор Скотт Еванс з Вірджинії вважає, що це могли бути і виверження вулканів, і рух тектонічних плит, і зіткнення з астероїдом. Він наголосив, що тварини реагували на зниження доступності кисню.
У розмові з РІА «Новини» фахівець із едіакарської фауни, професор біологічного факультету МДУ Андрій Журавльов озвучив сумнів, що причина полягала в кисні, оскільки його рівень коливався протягом едіакарського періоду. На його думку, ці стрибки хоч і мали вплив на фауну та її морфологію, але навряд чи були глобальними. Вчений вважає, що багатоклітинна фауна едіакарського та першої половини кембрійського періодів була дуже чутливою до зовнішніх умов, тому неодноразово переживала різке скорочення, а потім розширення видів. У цьому кембрійські організми поступово витісняли эдиакарские.
«Найдавніша авалонська фауна – найбільш представницька. Це відомі «лопухи на ніжках», які малюють на всіх реконструкціях едіакарського моря. У біломорській вже з’являються повзаючі організми, які харчувалися не лише тим, що плаває, а й тим, що лежить на дні. У намській фауні різноманітність едіакарських організмів справді менша, але там є «кембрійські» скелетні форми. Жодних різких перебудов біоспільноти, що вказують на катастрофу, не видно. Все було досить плавно», – сказав агенції Журавльов.
Нагадаємо, раніше американські вчені пов’язали вимирання неандертальців у Європі з магнітною аномалією. А фахівці з Канади спрогнозували вимирання 90% морських видів наприкінці ХХІ століття.
.
