Африку рідко відвідували багато високопосадовців. Ось уже кілька місяців представники США, Китаю та Росії не вилазять із континенту. Вся справа в природних ресурсах, безпеці та владі.
Росія, Китай та США борються за вплив в Африці
Росія, Китай, США – усі хочуть розширити свій вплив у Африці. Чим більше погіршуються відносини між великими державами, тим більше вони змагаються за континент, багатий на природні ресурси та потенціал зростання. «Африка стала ареною суперництва між світовими державами, – каже Джаккі Кілієрс, політичний аналітик Інституту досліджень безпеки (ISS) у Південній Африці. “Це величезна дипломатична гра”.
Насправді кожна велика держава займається чимось іншим. Будучи найбільшим інвестором та торговим партнером Африки, Китай насамперед зацікавлений в імпорті сировини. США хочуть запобігти надто тісному союзу Африки з Китаєм. А Москва?
Росія розглядає Африку як інструмент у боротьбі проти Заходу, особливо після початку агресивної війни проти України. З цією метою Москва намагається висунутись в авангард антиколоніального руху. Росія “солідарна з вимогами африканців довести процес деколонізації до кінця і підтримує відповідні ініціативи в рамках ООН”, – заявив влітку минулого року міністр закордонних справ Сергій Лавров. Це радо сприймається в Африці.
Вплив в Африці: Численні візити перед самітом Росія-Африка
В даний час головний російський дипломат знову перебуває в поїздці континентом. Лавров щойно завершив дводенний візит до західноафриканської країни Малі, звідки Франція та Німеччина виводять свої війська. Після цього Лавров хотів вирушити далі до Судану. Також заплановані візити до Тунісу, Мавританії, Алжиру та Марокко. У січні Лавров уже був на півдні Африки; раніше – у Єгипті, Республіці Конго, Уганді та Ефіопії. У липні у Санкт-Петербурзі планується провести саміт Росія-Африка. Це «безпрецедентний наступ чарівності», який також має показати: Кремль не ізольований на міжнародному рівні.
Москві там раді більше, ніж хотілося б Заходу. Уряди багатьох країн ставляться до Кремля позитивно чи нейтрально. Це було переконливо продемонстровано у березні минулого року, коли Генеральна Асамблея ООН проголосувала за засудження агресивної війни Росії: близько 25 із 55 африканських держав утрималися.
За даними Інституту дослідження проблем світу у Франкфурті (PRIF), підтримка Африки з боку Росії в основному охоплює три напрямки: Зброя, розвідка та пропаганда. Згідно з звітом, Росія наразі є найважливішим постачальником зброї для Африки. З 2015 року Росія уклала близько 19 військових угод із урядами африканських країн. Росія є також важливим постачальником продовольства. Натомість Росія часто отримує концесії на видобуток корисних копалин чи геостратегічні переваги, такі як доступ до портів у Лівії чи Судані, за даними PRIF. Російське найманське угруповання «Вагнер» також діє у кількох африканських країнах, таких як Малі, Лівія, Центральноафриканська Республіка та Мозамбік.
Вплив в Африці: США також хочуть значно розширити співпрацю
На думку експертів, поїздки Лаврова до Африки є реакцією на Африканський саміт, скликаний президентом США Джо Байденом у грудні. На саміті Вашингтон оголосив про намір масштабно розширити економічну співпрацю з африканськими країнами. Байден оголосив про великі інвестиції у розширення доріг, інтернету та відновлюваних джерел енергії. У січні міністр фінансів США Джанет Йеллен відвідала Сенегал, Замбію та Південну Африку. Майже водночас новий міністр закордонних справ Китаю Цінь Ган обрав Африку як мету своєї першої закордонної поїздки. Канцлер Німеччини Олаф Шольц, міністр закордонних справ Анналена Баєрбок та міністр економіки Німеччини Роберт Хабек також відвідали континент в останні місяці.
Лідерство Китаю в Африці буде важко наздогнати. Народна Республіка стала великим кредитором в Африці, особливо для інфраструктурних проектів, – говорить Бокус ван Стаден, політичний аналітик Південноафриканського інституту міжнародних відносин. За даними Африканського банку розвитку, Китай веде економічну діяльність у 35 країнах Африки.
Для багатьох африканських країн китайці є популярними партнерами та донорами: вони швидше західних країн приймають рішення та реалізують проекти, менше втручаються у внутрішні справи та менш педантичні у питаннях корупції. Такими є результати опитування, проведеного Фондом Фрідріха Науманна серед більш ніж 1600 африканських керівників. У деяких місцях, проте, зараз також звучить критика на адресу Китаю, оскільки зростає страх залежності від Пекіна, а борговий тягар обмежує свободу дій місцевих органів влади.
Великі держави усвідомлюють, що Африка відіграватиме центральну роль майбутньому. Африка має 54 голоси в Раді Безпеки ООН і є великим і зростаючим ринком з більш ніж 1,2 мільярда мешканців та швидким зростанням населення. Крім того, є цінна сировина, якою Африка має у великих кількостях, чи то нафту, кобальт, марганець, цинк чи нікель. Багато хто з них потрібний, наприклад, для виробництва електронних пристроїв.
.
