Російська опозиція організувала з’їзд у Польщі

89

Російська опозиція досить розрізнена. Днями одна з її частин (екс-депутати на еміграції) організували з’їзд у Польщі.

У Варшаві відбулися збори російських опозиціонерів “З’їзд народних депутатів Російської Федерації”. Якою була мета цього заходу і чи ці люди можуть якось впливати на політику в РФ, як і російська опозиція в цілому, розповів Олександр Кинєв в ефірі Stratera Show на радіо «Голос Берліна». Ведучі Маша Майєрс та Дмитро Губін поговорили з політологом у понеділок, 7 листопада.

Але для розуміння: це щось, куди зібралися люди, котрі колись були депутатами, чогось там. Причому, треба сказати, що їхня кількість зовсім невелика. Тобто там за одними даними, 25, за іншими 47 осіб. Ну, хай їх буде 50. Їх було менше. З них там три депутати Держдуми колишніх. Інші колишні депутати регіональних парламентів, хтось із сільрад, хтось районні депутати. Колишні депутати різних рівнів та напрямків. Частина взагалі ніколи не була депутатами.

Але для розуміння, щоб наші слухачі орієнтувалися трішки в цифрах, депутатів регіональних парламентів Росії понад 4000 зараз, чинних депутатів місцевого самоврядування у Росії, тобто одних муніципальних депутатів у Росії понад 400 000.

Ці збори — це навіть не відсоток. Це настільки мізерна кількість, мікроскопічна, мізерна навіть від числа опозиційних депутатів. Ці люди не уявляють нікого. Вони колись були там депутатами.

Маша Майєрс: Ви зараз підкреслюєте те, що це зовсім незначна подія, невелика кількість учасників. Хоча прізвища Пономарьов та Гудков, вони на слуху, безумовно. Чи означає що щось змінилося б, якби їх було не 50, а 500 або 5000? І чи це означає в принципі безпорадність сучасної російської опозиції за кордоном?

Читайте також:  Війна в Україні 19 грудня

Олександр Кинєв: Якби їх було 5000, це, звісно, ​​мало значення. І 500 – мало б значення. Якби йшлося про якусь серйозну консолідацію, то чисельність, звичайно, була б важливою. Бо коли люди різні з різних регіонів, це говорить про те, що справді є суспільний запит. І говорить про те, що справді є якась цінність, якась ідея, яка змушує людей разом об’єднуватися. Тут нічого цього немає на обрії. Просто подія заради події. Ви знаєте, якщо якщо порахувати, скільки проголосувало людей колись, то там. Все це чистий піар.

Історичні паралелі

Дмитро Губін: Дозвольте, будь ласка, мені хотілося провести зараз в ефірі одну історичну реконструкцію. Скажіть, будь ласка, щоб ви сказали про з’їзд деяких депутатів підпільному з кількістю учасників — дев’ять осіб. З’їзд сперечається, лається, не виробляє ні програми, ні статуту, нічого. Що б ви сказали про легітимність такого з’їзду, його історичне значення тощо? Дев’ятеро людей.

Олександр Кинєв: Я розумію, що ви натякаєте на з’їзд РСДРП (Російська соціал-демократична робітнича партія).

Дмитро Губін: У березні 1898 року дев’ять чоловік, ні про що не домовившись між собою, однак прийняли маніфест, який так гримнув у всьому світі, що ми досі з вами з його наслідками розуміємося.

Олександр Кинєв: Коли все це сталося, це не було ще жодною подією. Воно стало подією історії через постфактум, через багато років, просто тому, що надалі його організатори змогли зробити успішну кар’єру. А сама по собі на той момент подія нічим не була.

І повертаючись на кожну громадську ініціативу, яких сотні, ну, це абсолютно безглуздо і не потрібно. Тут, як кажуть, час найкращий суддя. Тому якщо коли-небудь із цього з’їзду у Варшаві вийде — дай Боже. Але, чесно кажучи, я дуже сумніваюся, тому що практично всі ці люди – це люди з минулого.

Читайте також:  Робота гуманітарних організацій у Туреччині

Як показує практика, нові структури, нові організації вони цікаві тоді, коли вони пропонують щось нове, оскільки відповідають на запит людей, на якусь зміну країни в майбутньому. Тут їх дуже мало і вони були дуже давно депутатами. Це люди із глибокого минулого. Це пішли, десь покопалися на сміттєзвалищі, викопали, струснули пилюку і сказали: ось ми тепер будемо чогось за вас вирішувати. Це смішно. Тому я не знаю випадків, коли б структури, створені людьми з минулого, якимось чином могли б надихати когось на майбутнє.

Звичайно, кількість може не мати значення, якщо це щось зовсім нове. Можна згадати Білла Гейтса. Скільки їх там, на мою думку, двоє чи троє було, коли вони створювали перший комп’ютер? Потім було створено велику корпорацію. Але тут все навпаки. Тут негаразд.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Введіть свій коментар!
Введіть тут своє ім'я