Так і вийшло. Серед тих, хто виступав на мітингу, були громадянські активісти та політики з Росії та Німеччини: Олена Сергєєва, Ольга Романова, Маркус Мекель, Ральф Фюкс, Андрій Архангельський, Дмитро Стратієвський, Марія Тункара та інші.
Читали вірші поет Григорій Аросєв та актриса Марія Ясіновер. Цитували поетесу Тетяну Вольтську: «З кожним пострілом по Україні – зменшується моя країна».
Німецький бард Еккехардт Маас співав пісні Булата Окуджави, російською та німецькою.
Серед тих, хто зібрався біля Порталу світу, переважали молоді люди років тридцяти, але однозначно публіка не зчитувалася, були і люди зрілих років, і діти. Російська мова в натовпі домінувала, але сам мітинг був двомовним.
Своє особисте гасло могло тут же виготовити кожен. Серед гасел на мітингу – Путін вбивця. Таурус в Україні. Свободу політичним ув’язненим. Путін вбийся. Не забудемо, не пробачимо. Путін вистачить. Я російська, я підтримую Україну. Перемога для України. Моя Росія сидить і вмирає у в’язниці. Путін delit. Ми живемо під собою, не чуючи країни. Путіна до Гааги.
Ті, хто зібрався, були єдині у своїх надіях і сподіваннях. І сповнені рішучості боротися проти російського режиму на підтримку України. Але у лютневому повітрі висів і питання Ральфа Фюкса: чому так мало громадян Росії борються проти війни.
А напередодні у Берліні відбулися ще дві акції, приурочені до другої річниці вторгнення. Наймасштабніша – демонстрація «Frieden Verteidigen» («Захистити мир») біля Бранденбурзьких воріт.
Її організатор – українська громадська організація Vitsche спільно із півсотнею інших німецьких та українських організацій. На ній виступив мер Берліна Кай Вегнер.
Інша акція – демонстрація білоруських анархістів з організації “Прамень” “Fragile Peace Breeds More War” (“Тендітний світ призводить до ще більшої війни”) на Unter den Linden.
А Берлінський форум релігій влаштував спільну молитву, відкриту для людей усіх культур та віросповідань, у Marienkirche біля Александерплацу. У музичному супроводі молитви беруть участь українські музиканти.
Аналогічні акції відбулися у Кельні та Гамбурзі та інших містах.
Коментатори констатують порівняно низьку суспільну активність у ці два дні. Учасників акцій було не так багато. Можливо, це втома, душевне зношування. Два роки нікому не далися задарма. Та й дата сумна. Тим часом, які виступали на акціях, часто говорили про те, що і світ загалом, і Німеччина змінилися за ці два роки і загалом набагато адекватніше сприймають те, що відбувається на Сході Європи.
