Хоча Пакистан майже не робить свій внесок у зміну клімату, він страждає від його наслідків більше, ніж будь-яка інша країна – часом третина території опиняється під водою. Генеральний секретар ООН заявив, що багаті країни мають допомогти.
Майже півроку після руйнівних повеней у Пакистані Хаджра Мірджат і її сім’я все ще живуть просто неба. «Ми втратили все під час повені та не уявляємо, як зможемо відновити своє життя», – каже мати трьох дітей. Вона живе в Тандо Аллах’яр, приблизно за 200 кілометрів на північний схід від портового міста Карачі, у найбільш постраждалій провінції Сінд. Вона – одна із приблизно 33 мільйонів мешканців, деякі з яких втратили все. Пакистан страждає від змін клімату найбільше.
Сьогодні на конференції ООН у Женеві мають бути зібрані мільярди на відновлення. “Це була катастрофа, пов’язана з кліматом, тому це глобальна проблема”, – сказав Кнут Остбі, представник Бюро ООН з надання надзвичайної допомоги в Пакистані в Женеві.
Пакистан страждає: тисячі дітей лягають спати голодними
«Ми з чоловіком щодня говоримо про переїзд, але без грошей нам нікуди йти», – каже 32-річна жінка у сльозах. Поля досі затоплені. Її чоловік працює поденником і часто повертається додому з порожніми руками. Лише кілька шматків брезенту захищають родину від негоди. Вони мають гроші тільки щоб поїсти один раз на день, і діти часто лягають спати голодними.
Після сильних мусонних дощів влітку 2022 року третина території Пакистану тимчасово опинилась під водою. Для порівняння: за площею країна більш ніж удвічі перевищує Німеччину. У південних провінціях Сінд і Белуджистан у серпні випало у сім-вісім разів більше опадів, ніж зазвичай. Річка Інд затопила тисячі квадратних кілометрів землі.
За даними влади, понад 1700 людей загинули, а вісім мільйонів були змушені залишити свої міста та села перед повінню. Понад два мільйони будинків, 13 000 кілометрів доріг, майже 450 мостів та понад 1,6 мільйона гектарів сільськогосподарських угідь, а також клініки та резервуари з питною водою були пошкоджені або зруйновані.
Низька довіра до політичного керівництва
Організація Об’єднаних Націй побоюється, що стихійне лихо призведе до того, що ще дев’ять мільйонів людей із 225 мільйонів мешканців поринуть у злидні. За індексом людського розвитку Програми розвитку ООН (ПРООН) країна посідає 161 місце зі 191 країни.
Довіра суспільства до політичного керівництва невисока. Мільйони людей живуть у крайній злиднях як поденники без будь-яких перспектив на поліпшення. Значна частина національного бюджету витрачається на потужну армію з ядерною зброєю. Незадовго до повені до влади прийшов альянс політиків, яким у минулому неодноразово доводилося захищатись від звинувачень у корупції.
Незважаючи на всю критику на адресу керівництва та фінансових пріоритетів уряду, очевидно, що Пакистан завжди стикався із серйозними погодними катаклізмами, і вони значно посилюватимуться внаслідок зміни клімату. Хоча сам Пакистан практично нічого не вніс до цього. Група під керівництвом німецького дослідника клімату Фрідеріке Отто підрахувала, що зміна клімату призвела до збільшення максимальної кількості опадів за п’ятиденний період у південних провінціях на 50%.
«Промислово розвинені країни відповідають»
«Жодна країна не заслуговує на таку долю – особливо Пакистан, який практично нічого не вніс у зміну клімату та підвищення температури», – заявив Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерріш під час відвідин кризової зони. Промислово розвинені країни несуть основну відповідальність за це. Вони стимулювали індустріалізацію з використанням викопної енергії і цим викликали великі викиди парникових газів, що руйнують клімат. Китай, Індія та інші країни також роблять свій внесок у зростання викидів парникових газів.
Екстрена допомога після повеней надходила повільно. З 470 мільйонів доларів, згідно з оцінкою ООН, було зібрано менше половини. Тепер основна увага приділяється довгостроковій допомозі. Пакистан хоче краще підготувати країну до таких катастроф у майбутньому. За їхніми оцінками, для цього потрібно 16 мільярдів доларів. Половину цієї суми Пакистан хоче зібрати сам, решту очікує від іноземних партнерів як допомогу.
Насамперед сільськогосподарські землі, які частково покриті брудом, мають бути відновлені, щоб люди знову могли заробляти на життя. Аналогічно потрібно перебудовувати нові школи, клініки, будинки і дороги – щоб вони могли протистояти новим повеням.
.
