Короткозорість, далекозорість і астигматизм – це відхилення рефракції, тобто заломлювальної здатності ока. Що являють собою ці захворювання і наскільки вони небезпечні для здоров’я наших очей?
Короткозорість (міопія) – це переважно порушення зору вдалину, коли людина погано бачить віддалені від неї об’єкти. За далекозорості (гіперметропії) відбувається порушення зору поблизу, тобто близько розташованих об’єктів, водночас зір удалину зберігається.
Астигматизм характеризується появою “плаваючого” зору, нечіткого і спотвореного зору на далеко або близько розташовані об’єкти. Залежно від коефіцієнта заломлення він може набувати як властивостей короткозорості, так і далекозорості.
Симптоматика
Крім відчутного зниження гостроти зору поблизу або вдалину, можуть спостерігатися й інші симптоми, які значно знижують якість життя пацієнтів:
- больові відчуття в ділянці очних яблук, скронь, чола, особливо під час зорового навантаження;
- швидка втома, стомлюваність очей;
- підвищена сльозотеча, комп’ютерний зоровий синдром;
- необхідність примружуватися, нахиляти голову;
- підвищена чутливість очей до світла тощо.
Фактори ризику виникнення порушень рефракції
Велике значення в розвитку відхилень рефракції, як і інших офтальмологічних захворювань, відіграє спадковість, інфекційно-запальні захворювання, порушення обміну речовин, підвищення внутрішньоочного та внутрішньочерепного тиску, наприклад, унаслідок травм.
Порушення може розвиватися внаслідок неповноцінного харчування, а також – значної зорової перевтоми очей. Наприклад, після роботи за комп’ютером, перегляду телепередач, читання або іншої діяльності, що вимагає фіксації уваги та напруження зору.
Міопія (короткозорість) є найбільш поширеним захворюванням очей! Вона належить до категорії професійних і часто вражає людей, яким “по службі” доводиться довгий час проводити за комп’ютером. Вона може бути як прогресуючою, так і такою, що не прогресує.
Вплив на розвиток далекозорості може також чинити і віковий фактор, оскільки з віком відбувається природна зміна властивостей акомодації, яка відповідає за “налаштування” чіткості зору в різних умовах.
Наскільки небезпечне порушення рефракції
Короткозорість – високий ризик розвитку катаракти, уражень зорового нерва і сітківки, аж до появи крововиливів, її відшарування або розриву. Це може призвести не тільки до значного зниження, а й повної втрати зору. У цьому плані прогресування захворювання дуже небезпечне!
Короткозорість високого ступеня для вагітної жінки може стати протипоказанням для “самостійного” розродження.
Анатомічні особливості будови ока за далекозорості при далекозорості привертають до підвищення внутрішньоочного тиску або в подальшому розвитку глаукоми.
Далекозорість і астигматизм можуть посилюватися косоокістю, симптомами підвищеної втоми очей, больовими відчуттями, ефектом “ледачого ока”, коли зір неможливо скорегувати навіть за допомогою окулярів.
Діагностика порушень рефракції
На початковому етапі проводять ретельний збір анамнезу та огляд пацієнта, під час якого визначають наявність або відсутність відхилень, виявляють фактори ризику захворювання, симптоми та ступінь патологічного процесу, можливі ускладнення.
Діагностика проводиться за допомогою комп’ютерного авторефрактометра. Він дає змогу протягом кількох хвилин дослідити гостроту зору та виявити її мінімальні відхилення. Метод допомагає визначити ознаки рефракції ока і дослідити ступінь кривизни рогівки.
Виконується огляд очного дна (офтальмоскопія), який важливий під час визначення ступеня короткозорості та ознак її прогресування, вогнищ крововиливу і стану сітківки.
Плюс до всього, можуть застосовуватися різні інші методи:
- вивчення периферичного і центрального поля зору (комп’ютерна периметрія);
- “електронна” тонографія з метою вимірювання внутрішньоочного тиску;
- та інші методи.
Виконується індивідуальний підбір простих, астигматичних, а також прогресивних окулярів для далечіні та читання, гіпоалергенних контактних лінз.
Лікування порушень рефракції
Завдання лікаря офтальмолога при виявленні порушення – зупинити прогресування захворювання різними сучасними методами залежно від його ступеня.
Консервативне симптоматичне лікування – індивідуально підібраний курс лікарської терапії. Можуть застосовуватися різні краплі з ефектом розслаблення м’язів і розширення судин ока, препарати, що покращують мозковий кровообіг і функції зору.
Консервативні методи лікування включають застосування очних крапель, введення ін’єкцій у навколишні тканини, різні методи фізіотерапії – магнітостимуляція, кольоролікування тощо.
Корекція порушень рефракції також може виконуватися за допомогою окулярів або контактних лінз, необхідність носіння яких визначає лікар. Можуть застосовуватися різні хірургічні методи, що мають суворі показання.
У разі прогресування короткозорості може виконуватися склеропластика та колагенопластика, які дають змогу уникнути значного зниження зору.
