Що то за міфічний навик, навіяний совком, який від нас вимагали в університеті?
👩🏻🎓Напевно всі стикались в студентстві з потаканнями старших колег про «брак клінічного мислення».
Є багато висловлювань з цього приводу, але моя особиста думка йде в супереч.
Я ВВАЖАЮ, що такого поняття, як клінічне мислення Н-Е І-С-Н-У-Є.
🫣🫣🫣 о ні… я це в голос? 🫢🫢🫢
👨🏻🏫Є логіка, згідно якої ти можеш навіть не будучи медиком проявляти здібності вибудовувати логічні причинно- наслідкові зв‘язки захворювання.
🧑🏻🔬Є клінічний досвід і знання, які дозволяють мозку, по принципу кальки, підставляти якийсь випадок під те, що вже бачив чи читав. І якщо немає цього досвіду і знань, то максимально що можна досягти- загальне розуміння проблеми на рівні фізики, механіки, хімії, біології.
🙅🏻♂️А в світі клінічної медицини ніхто не виходить за межі протоколів через свою особисту думку, без дозволу пацієнта на такі «експерименти». Бо як казав один професор в Мюнхені- за експерименти над людьми можна втратити ліцензію.
🤷🏻♂️До чого я це веду? Що яким би не був шикарним тип «нафантазовано існуючого» клінічного мислення, може трапитись випадок, який ставитиме в тупик будь якого клініциста.
Тут вже буде в допомогу патанатомічний розтин (привіт скандал навколо серіалу Доктор Хаус).
Ну а клініцист просто спробує проконсультуватись з кимось, хто вже має подібні «картинки» в професійній базі данних мозку, або ж піде методом логіки і зробить так, щоб «оце і оце» виглядали, як мають бути в людей.
👼🏻Бо мислення- це процес, що закладається з малечку. Часто за довго до того, як людина визначиться із професією. Тому й кажуть «технічний склад розуму» або «гуманітарний склад розуму», що має відношення до типу діяльності але аж ніяк не до професії.
А що думаєте Ви❓
