Кому з відомих спортсменів вдалося дістатися до вищих ешелонів влади. Спорт і політика сьогодні не тільки нерозривно пов’язані явища, а й дуже схожі. І там і там є ієрархія, корупція, амбіції та сильне бажання забратися на вершину.
Рано чи пізно атлети замислюються про завершення кар’єри. Багато хто просто йде в небуття, бо достатньо заробив і втомився від популярності. Так часто буває, наприклад, із тенісистами.
Класичний варіант – перейти на тренерську роботу, але хороші результати не гарантують успіху на новому терені.
Дехто вирішує матеріалізувати свою популярність і починає будувати політичну кар’єру. Що цікаво, вдалі приклади характерні для представників боксу та футболу. Хоча варто визнати, що до вищих ешелонів влади в підсумку пробираються лише одиниці.
Віталій Кличко
Політичну кар’єру боксер почав, ще будучи спортсменом. У 2008 році він брав участь у виборах до міської ради Києва. А пізніше заснував партію “УДАР” і забезпечив собі 42 депутатські мандати у Верховній раді України.
У 2014 році Кличко планував балотуватися на пост президента країни, але в підсумку відмовився, підтримавши Петра Порошенка. А сам задовольнився перемогою на виборах мера Києва. І залишається ним досі в умовах військових дій, що відбуваються в Україні.
Йому вдалося зберегти свою посаду, навіть незважаючи на невміння формулювати думки і популярність нової політичної сили на чолі з Володимиром Зеленським.
Менні Пак’яо
Один із найкращих боксерів сучасності також пішов у політику задовго до завершення кар’єри – у 2007 році. Він створив Ліберальну партію Філіппін і 2010-го переміг на виборах до Конгресу. А вже після відомої поразки Флойду Мейвезеру – молодшому став сенатором Верхньої палати місцевого парламенту.
Офіційно спортсмен завершив кар’єру 2017-го.
Боксер користується великою популярністю на батьківщині, і багато хто пророкує йому посаду президента.
Ромаріо
Уболівальники зі стажем добре пам’ятають цього кремезного бразильського футболіста.
Чемпіон світу – 1994 завершив кар’єру в 43 роки 2009-го. А вже за рік був обраний до нижньої палати Національного конгресу від Соціалістичної партії Бразилії. З 2015-го став сенатором місцевого парламенту.
Джордж Веа
Добре відомий у 1980-1990-ті роки футболіст поки що залишається першим і єдиним африканцем, який отримав “Золотий м’яч”.
У 2003 році Веа завершив ігрову кар’єру й одразу розпочав політичну, оголосивши про бажання балотуватися на посаду президента своєї країни – Ліберії.
На виборах 2005 року колишній спортсмен у першому турі набрав найбільше голосів – 28%. Однак програв у другому. Після цього іменитий футболіст вирушив навчатися в Маямі (йому давно дорікали у відсутності освіти).
У 2014-му був обраний до Ліберійського сенату. А в грудні 2017-го Веа домігся бажаного і обійняв посаду №1.
Кахабер Каладзе
Колишній футболіст відомий за виступами за тбіліське, а потім київське “Динамо”, звідки перебрався і зумів закріпитися в “Мілані”.
Бутси на цвях захисник повісив у 2012-му. Тоді ж він узяв участь у парламентських виборах і привів свою партію до перемоги. Футболіст очолював партійні списки, але прем’єр-міністром не став, а був призначений віце-прем’єром і міністром енергетики Грузії. На цій посаді він запам’ятався ініціативою щодо масового будівництва гідроелектростанцій у країні.
Пізніше як мер Тбілісі Каладзе приїжджав до Мінська на свято грузинської культури “Тбілісоба”. Політик зустрічався з білоруським колегою і підписував документи про співпрацю головних міст двох країн у різних сферах.
Імран Хан
Людина з таким ім’ям більше асоціюється з Боллівудом. Але тут мова навіть не про Індію, а про Пакистан, де грою №1 є крикет.
Хан став знаменитим завдяки цьому виду спорту. Завершивши кар’єру, він очолив політичну партію Техрік-є-Інсаф, що стала вкрай популярною в країні.
Влітку 2018-го колишній спортсмен офіційно вступив на посаду глави уряду Пакистану.
Кевін Джонсон
Зірка НБА, легенда “Фінікса” також після спорту з головою пішов у політику.
У грудні 1998 року його обрали мером Сакраменто, столиці штату Каліфорнія. Цю посаду він обіймав максимально можливі вісім років.
