Протести в КНР відбуваються частіше, ніж може здатися з боку. Чим закінчилися антикоподібні протести в Китаї?
Атикоподібні протести в Китаї поступово сходять нанівець. Проте завдяки впливу громадської думки в деяких містах країни коронавірусні обмеження були ослаблені. Як розвивається протестний рух у Китаї та які можливі варіанти розвитку подій у ситуації з Тайванем, розповів китаїст Олексій Чигадаєв в ефірі Stratera Show на радіо «Голос Берліна» з Машею Майєрс та Дмитром Губіним.
Маша Майєрс: Чи можна говорити, що протести вже сходять нанівець, і який із них відсоток загалом відноситься до протестів уже суспільно-політичних? Чи цей протест чистих білих листів?
Олексій Чигадаєв: Знаєте, тут, напевно, ситуація набагато складніша, ніж вона здається на перший погляд. так вийшло, що в мене магістерська робота була з Революції парасольок. Тоді були протести так чи інакше по всьому Китаю. І тоді ми з моїми колегами думали про те, що взагалі лежить в основі цих протестів і куди це все йтиме. І тоді було зрозуміло, що Ху Цзіньтао йде, звичайно ж
Причин для протестів у Китаї їх дуже багато. Навіть за офіційною статистикою, у Китаї щороку є від 70 тис. до 100 тис. учасників протесту на всій території країни. Ну, може, півтора мільярда населення це не так багато.
Які причини протестів? Перша причина – це екологія. У Китаї справді жахлива екологічна ситуація у багатьох місцях. І коли в тебе поруч завод незрозумілого походження, з якого йде чорний дим, і ти не можеш дихати, мабуть, ти підеш на страйк. Друга причина – це земля. У Китаї дуже складні стосунки із приватною власністю. Навіть ви не можете оформити землю на себе. Немає такого. Тому цілком собі ти можеш прийти додому і побачити на дверях оголошення про те, що твій будинок зносять, а тобі компенсація до побачення.
І третій великий пул – це трудові суперечки. Трудове законодавство у Китаї теж дуже складне та цікаве. Власне, тому там праця рабів дозволила Китаю стати такою успішною економічно. Тож це були три основні причини протестів усіх видів. Нині ці причини залишилися. Все так само екологія, трудове право і земля.
Повертаючись до антиковидних протестів, пропаганда в Китаї працює чудово. Китайці бояться вірусу Китайці бояться померти, китайці бояться заразитись. Але кілька тижнів тому Інтернетом гуляв пост 10 питань до уряду, навіть не до уряду, а департаменту охорони здоров’я. У влади цікавилися: на основі чого ви ухвалюєте такі рішення? Чому є такі обмеження? У зв’язку із чим це пов’язано? Чи це підкріплено науковими фактами? Тому що, справді, ніхто не розуміє, що відбувається. І на сьогодні здається, що це справді ось таке волюнтаристське рішення керівництва країни про те, що ми маємо дотримуватися стратегії будь-якої терпимості для нульової межі.
І люди вийшли на вулиці з різних причин. По-перше, їм важко працювати. По-друге, напевно, так, психологічно це справді величезний стрес. Якщо ти студент, ти живеш у своєму кампусі, і він цілком собі за колючим дротом, ти не можеш вийти. Якщо ти живеш у квартирі та не можеш вийти звідти кілька місяців. Але ви розумієте, який психологічний стан у тебе починається, і це все ще не протест проти уряду, не протест проти компартії, бо він фактично вже закінчився. Будуть ще сутички, очевидно, але він уже добіг кінця. Це протест проти обмежень.
І найважливіше тут навіть не в масштабі. Він порівняно невеликий, за китайськими мірками. Давайте будемо чесні. А в тому, що спалахнуло одразу скрізь, у дуже багатьох місцях. Нормально, якщо протест в одній провінції чи місті. А тут 20 міст, 20 різних провінцій із тих, що я бачив великих на карті.
Маша Майєрс: І все ж таки політичні вимоги звучали? І що означає цей білий лист? Це символ чогось?
Олексій Чигадаєв: Політичні вимоги Ви знаєте, у цьому вся проблема. Чому в Китаї так розвинені протести та чому їх так багато? Тому що це єдиний канал зворотного зв’язку. Ось у вас що ви можете зробити? Ви оберете іншого депутата? Немає у Китаї іншого депутата. Ви напишіть гидкий пост у пресі, а його видалять. Ви захочете переїхати в іншу провінцію, вам не дадуть, тому що є обмеження. Тобто у вас немає жодного зворотного зв’язку. Це історія з одним каналом. Ви можете лише піти на протест.
У нас немає даних про те, що було багато політичних якихось гасел. Це справедливо лише у 10% випадків. Тому що люди, люди просто кричать від болю, люди кричать йдіть, бо влада реалізує неефективну стратегію зі стримування вірусу. Населення це не подобається.
Дмитро Губін: Олексію, я хотів перейти до паралелі з Росією, яка, як ви розумієте, стосується війни. Мене цікавить, як війна в Україні вплинула на відносини Китаю з Тайванем і чи вплинула взагалі? Тобто, що зараз можна сказати, наскільки ймовірність військового приєднання Тайваню зросла, зменшилася чи залишилася такою ж?
Олексій Чигадаєв: У мене є і тайванські колеги, звичайні люди, і колеги з материкового Китаю. Вони спілкуються абсолютно нормально. Абсолютно прекрасні люди один з одним спілкуються, тому що ви ж розумієте, це політика, це інше.
Владі Китаю поки це не потрібно, поки немає необхідності нічого приєднувати. Ми вперше зіткнулися з кінця Мао Цзедуна, з тим, що Сі Цзіньпін порушив партійну дисципліну — залишився на посаді понад 10 років. Це стосується Тайваню. Ми маємо хорошу, хорошу аналогію з Росією. РФ не потрібний, здається, був Крим чи регіони України. А от якось рейтинг президента пішов униз і чомусь ці регіони стали потрібні. Це знову ж таки дурна паралель, але дуже проста і зрозуміла.
Ще один фактор — зараз не дуже зрозуміло, чи військова міць у Китаю? Так, велика. Тайвань завоюють. Немає жодних питань. Але Тайвань чинитиме опір, і очевидно, що Тайвань має дуже гарне озброєння. І не один китаєць помре у цьому конфлікті буквально.
Маша Майєрс: Це нікому не потрібне. І нинішня китайська влада це розуміє.
Олексій Чигадаєв: Так. Зрозуміло, що це буде м’ясорубка і поки це владі не потрібно.
