Алергічний дерматит розвивається під дією провокувальних чинників алергенів. Захворювання супроводжується почервонінням і набряком шкіри, свербінням, появою висипу.
Причини алергічного дерматиту
Шкірна алергія має складний механізм розвитку, який може поєднувати в собі вплив кількох етіологічних чинників, обтяженої спадковості та хронічних захворювань внутрішніх органів.
Основні причини алергічного дерматиту:
- Харчова алергія. Найчастіше висипання на шкірі після вживання певних продуктів харчування. Їжа може містити консерванти, ароматизатори, різні хімічні добавки. Але навіть натуральні продукти здатні викликати алергодерматози через індивідуальну чутливість і непереносимість.
- Вживання лікарських препаратів. Деякі медикаменти сприяють появі висипань на шкірі, алергічної реакції.
- Спадкова схильність до атопії. Супроводжується підвищеним виробленням особливих білків (імуноглобулінів), які беруть участь в алергічних реакціях.
- Несприятливі умови праці. Деякі професії вимагають перебування людини в умовах, коли підвищується ймовірність сенсибілізації організму і появи алергодерматозу. Найчастіше хвороба зустрічається серед медичних працівників, хіміків, будівельників, перукарів.
- Велика кількість пилових кліщів у приміщенні. Їхні продукти життєдіяльності спричиняють ознаки алергічного дерматиту в більш ніж половині випадків. Пилові кліщі запускають процес сенсибілізації організму і появи хронічного дерматиту.
- Хвороби органів травного тракту. Вони поєднуються з патологічними змінами кишкової мікрофлори та зниженням імунітету. У результаті відбувається ослаблення природної захисної реакції шкіри, що може спровокувати алергічні реакції.
Через несприятливий вплив провокувальних чинників відбувається вироблення специфічних імуноглобулінів, що знаходяться на мембранах опасистих клітин і спричиняють викид алергічних медіаторів. Унаслідок цього з’являються певні зовнішні ознаки алергічного дерматиту. Імунні клітини фіксують цю реакцію і підтримують вироблений імунопатологічний механізм, спричиняючи хронічний тривалий перебіг алергодерматозу.
Також фахівці наголошують на тому факті, що в жителів країн із високим рівнем розвитку дерматити трапляються частіше. Це пов’язано з проживанням у несприятливих екологічних умовах, а також з ослабленням захисних властивостей шкіри, чому сприяє часте застосування антибіотиків.
Симптоми алергічного дерматиту
Клінічні прояви захворювання залежать від впливу провокувальних чинників. За контактного дерматиту висип виникає в місці зіткнення шкіри з алергеном або подразнювальною речовиною. Спочатку з’являються почервоніння і набряклість, а потім починають формуватися везикули з прозорою рідиною. Після розтину елементів на шкірі утворюються ерозії, тріщини, з’являються скоринки. Контактний алергічний дерматит має чіткі межі ураження тканин.
Якщо захворювання спровоковане внутрішніми патологічними процесами, алергічною реакцією, спричиненою вживанням медикаментів, продуктів харчування, вдиханням пилку рослин, то шкірні висипання можуть не мати чітких меж. Загальними симптомами алергодерматозів є набряклість і почервоніння тканин, а також свербіж.
Хронічний перебіг алергічного дерматиту спричиняє певні зміни шкіри: вона стає сухішою, потовщеною, схильною до сухості та подразнення, посилення шкірного малюнка. У ділянці типових висипань можуть утворюватися пігментовані ділянки.
Можливі ускладнення
Алергічний дерматит з часом схильний до посилення симптомів і при черговому контакті з алергеном може ускладнюватися потенційно небезпечними станами, включно з анафілактичним шоком і набряком Квінке. Тому так важливо починати своєчасне лікування хвороби та робити все можливе для профілактики рецидивів. Поширеним ускладненням алергодерматозів є піодермія, яка супроводжується гнійничковим ураженням шкіри, що виникає на тлі приєднання патогенної мікрофлори у вигляді стафілококів, стрептококів та інших мікроорганізмів.
У разі локалізації висипань у ділянці обличчя підвищується ризик розвитку блефариту або кон’юнктивіту. Тривалий перебіг захворювання нерідко поєднується з бронхіальною астмою.
Діагностика
Постановка діагнозу при алергічному дерматиті не викликає жодних труднощів. Лікар оглядає шкірні покриви, вивчає скарги пацієнта, призначає додаткове обстеження. За допомогою діагностики можна визначити конкретні алергени, підтвердити гіперактивність імунної системи, виявити додаткові захворювання і вплив провокуючих чинників.
Основні методи діагностики:
- Алергопроби для виявлення тригерів у пацієнта. Метод застосовують поза загостренням захворювання. Він дає змогу виявити алергічні реакції, спровоковані лікарськими, пилковими та іншими видами алергенів.
- Лабораторні дослідження крові, сечі, калу. Діагностика дає можливість оцінити загальний стан організму пацієнта, запідозрити порушення в роботі внутрішніх органів, включно зі шлунково-кишковим трактом.
- Імунологічні дослідження. У багатьох пацієнтів з алергодерматозами виявляються певні імунні захворювання, які протікають з гіперреакцією захисної системи організму.
При виявленні дерматиту і супутніх патологій потрібні консультації профільних фахівців. Це дасть змогу призначити пацієнтові комплексне лікування, яке може попередити подальші рецидиви хвороби.
Принципи лікування
У разі алергічного дерматиту потрібне повне усунення контакту з алергеном. Додатково фахівці призначають протизапальні, протисвербіжні, пом’якшувальні для шкіри засоби. На період загострення необхідно обмежити контакти з побутовими засобами. За необхідності виконання роботи по дому рекомендується використовувати захисні рукавички.
Пацієнту підбирають відповідну дієту. Навіть якщо продукти харчування не є причиною алергічної реакції, з раціону виключають цитрусові, мед, шоколад. Також рекомендується обмежувати кількість простих вуглеводів (випічка, солодощі). Така дієта знижує навантаження на імунну систему і сприяє зменшенню ознак дерматиту.
У разі вираженого запального процесу лікарі використовують мазі з глюкокортикоїдами. Гормональні засоби сприяють припиненню запальної реакції, скорочують тривалість перебігу хвороби. У разі виявлення дисбактеріозу кишечника, хронічних захворювань травного тракту призначають пробіотики. Вони сприяють підвищенню імунітету та місцевої захисної реакції шкіри.
Для профілактики інфекційних ускладнень фахівці призначають антибактеріальні препарати. Вони мають бути підібрані з урахуванням чутливості виявлених мікроорганізмів. Тільки в цьому разі антибіотики даватимуть очікуваний лікувальний ефект.
Місцеве лікування алергічного дерматиту обов’язково включає застосування засобів з антисептиками та протизапальними компонентами. Сучасні мазі швидко знімають свербіж, сухість і лущення, сприяють загоєнню шкіри та запобігають інфекційним ускладненням.
Профілактика
Попередити загострення алергічного дерматиту можна, уникаючи контактів з алергенами. Лікар за допомогою шкірних проб та інших методів обстеження виявляє провокуючі чинники. Пацієнту необхідно уникати їхнього впливу на організм. У деяких випадках потрібна зміна умов праці.
Рекомендується відмовитися від ненатуральних тканин, засобів гігієни з хімічними компонентами, ароматизаторами та барвниками. Також важливо вибирати якісні продукти харчування. Вони повинні мати переважно натуральний склад. Під час використання хімічних складів, фарб, побутових засобів необхідно застосовувати рукавички, респіратор.
Шкіра за хронічного дерматиту чутлива не тільки до подразнювальних речовин і алергенів, а й до ультрафіолету. Перед виходом на вулицю при активному сонці необхідно обробляти відкриті ділянки шкіри спеціальною косметикою із захисними фільтрами. У разі схильності до сухості шкірних покривів після гігієнічних процедур обов’язково застосовуйте пом’якшувальні та зволожувальні засоби (емоленти). З обережністю необхідно проводити травмувальні косметологічні процедури. Не варто проводити глибокий хімічний пілінг, шліфування, механічне чищення обличчя.
