Аденома простати – це пов’язане з віком (зокрема, зі зміною гормонального статусу) збільшення об’єму передміхурової залози.
Аденома передміхурової залози зумовлена збільшенням доброякісної тканини, розташованої навколо підсечоміхурового (простатичного) сегмента сечовипускального каналу.
Це захворювання діагностується більш ніж у 40% чоловіків у віці 50 років і більш ніж у 90% чоловіків, старших за 80 років. Діагноз підтверджують гістологічними дослідженнями (за показаннями).
Симптоми аденоми простати
Основним симптомом аденоми простати є порушення процесу сечовипускання:
- почастішання позивів, посилення їх повелительності;
- відчуття неповного випорожнення;
- млявість струменя.
Поява цих ознак погіршує якість життя: впливає на глибину та тривалість сну; призводить до виникнення сексуальних проблем.
Діагностика аденоми простати
Діагностика аденоми простати включає в себе пальпаторне дослідження цієї ділянки через пряму кишку, яке дає лікареві уявлення про величину і консистенцію передміхурової залози.
Визначення рівня ПСА (простатспецифічного антигену) в крові дає змогу відібрати пацієнтів для біопсії (забір ділянок тканини передміхурової залози для гістологічного дослідження з метою виключення раку простати).
УЗД дає змогу оцінити розміри залози та наявність залишкової сечі. Найбільш інформативним є трансректальне (через пряму кишку) ультразвукове дослідження (ТРУЗД), що дає змогу проаналізувати структуру простати.
За допомогою урофлоуметрії об’єктивно визначають швидкість сечовипускання, що також допомагає обґрунтувати вибір тактики лікування простати.
Лікування аденоми простати
Під час закономірного старіння людини, проходження нею так званого “клімактеричного періоду” поступово знижується вироблення і використання статевих гормонів. Клімакс може протікати по-різному: непомітно або бурхливо. Це гормонально залежне захворювання, і під час лікування треба це враховувати.
Лікування аденоми простати може бути спрямоване на віддалення несприятливих наслідків клімаксу, тобто на стимуляцію діяльності статевого апарату. При цьому треба мати на увазі, що існує загроза його виснаження. Однак на ранніх етапах клімаксу ця лікувальна тактика доцільна. Вона включає в себе введення статевих гормонів-андрогенів.
У проявах доброякісної гіперплазії передміхурової залози виокремлюють подразнювальну (іритативну) і замикаючу (обструктивну) форми.
За іритативної форми захворювання, коли подразнені й підвищено чутливі рецептори шийки сечового міхура, а м’язові елементи міхурово-уретрального сегмента мають високий тонус (звідси прискорене позиви до сечовипускання), застосовують препарати, які блокують ці рецептори, знижують тонус.
За обструктивної форми захворювання перешкода сечовипусканню має механічний характер, і хворий (до останнього часу) потребував оперативного лікування. Сьогодні ця форма не завжди передбачає проведення відкритої операції.
Залежно від проявів, стадії, ускладнень, ступеня ризику та інших чинників застосовуються ендоскопічні та інші щадні методи лікування аденоми передміхурової залози (можливо, з підключенням дієти). Вони засновані на використанні різних видів енергії: гіпертермія, термотерапія, термоаблація (лазерна, радіочастотна), електровапоризація передміхурової залози.
Особливу увагу слід приділити можливому супутньому ускладненню – простатиту, пов’язаному з порушенням кровообігу простати, застоєм статевого секрету, тиском аденоматозної тканини на “здорові” ділянки.
