Співзалежність – це стан, при якому одна людина поглинута управлінням життям і реалізацією бажань іншого настільки, що часто забуває про власні потреби. Однією з перших, наприкінці 1930-х, цей феномен описала психоаналітик Карен Хорні. Вона зазначила, що людям у цьому стані властиво чіплятися за інших, аби справлятися із базовим відчуттям тривоги.
Ознаки співзалежності
- Низька самооцінка
- Постійні супутники: вина, сором та гнів
- Спотворення власних почуттів та почуттів партнера
- Спотворене сприйняття себе і партнера: співзалежні часто бачать себе виключно в негативному світлі, а партнеру приписують переважно позитивні якості, яких у нього може і не бути
- Компульсивне бажання контролювати життя інших, щоб зменшити власну тривогу
Причини виникнення
Часто коріння проблеми йде з батьківської сім’ї, де дитина травмована агресією, жорстоким вихованням, також гіпер-або гіпоопікою та необхідністю придушувати емоції, пише Psychologies.
Все починається з досить раннього віку, як правило, з восьми місяців до двох з половиною трьох років. У цей час дитина перебуває на стадії психологічної автономії, починає слідувати власним імпульсам та бажанням. На цьому етапі йому важливо відчувати підтримку батьків. Однак якщо натомість він отримує закиди та образи, то, виростаючи, він боїться бути покинутим, якщо зробить щось не так. Така людина чіпляється за будь-якого партнера, який навіть завдає біль.
Стадії співзалежності
Існують три стадії формування співзалежності: рання, середня та пізня.
На ранній стадії залежність лише формується
Людина часто починає бачити свого партнера у більш позитивному світлі, при цьому негативні риси розмиваються, а позитивні виступають на перший план. До всіх вчинків є виправдання. Цей механізм психологічного захисту називається раціоналізація. Коли, наприклад, молодик не пише дівчині, а вона намагається це пояснити логічно, уявляючи, що він просто зайнятий. Життя перетворюється на режим очікування: коли партнер подзвонить, напише, згадає. Від цього починає залежати настрій людини. У цей період починається відмова від своєї активності.
На середній стадії з’являються почуття гніву, провини, нав’язливі думки
А разом з цим і спроби маніпуляції з боку залежної та обсесивно-компульсивної поведінки. Наприклад, контроль за людиною, з якою вона перебуває у стосунках. Співзалежний може перевіряти, коли його партнер останній раз був у мережі, здійснював якісь активності у соцмережах. Тим самим він замикається об’єкті залежності, звужуючи коло спілкування. Паралельно відбувається зниження самооцінки. І настає пізня стадія. Вона найсерйозніша.
Пізня стадія – розвинена залежність
Посилюються спроби контролю іншої людини. З’являються нові типи обсесивно-компульсивного поведінки, може виникнути заїдання або втрата апетиту. Людина перестає дбати про себе, її накриває почуття безнадійності, порожнечі, байдужості. Як наслідок, розвивається хронічний стрес, на тлі якого відбувається загострення захворювань або виникають нові проблеми зі здоров’ям. Можливий навіть розвиток депресії. Крім того, на середній та пізній стадії спрацьовує такий механізм психологічного захисту, як заперечення.
Як допомогти собі
Важливо вчасно відзначити у себе ознаки співзалежності та почати посильно щось міняти. Що можна зробити?
- Займатися саморефлексією, вчитися розуміти свої почуття, розпізнавати їх. Наприклад, визначати, чи злитесь ви, турбуєтеся чи ображаєтеся.
- Відокремлювати власні емоції та настрої, вчитися психологічної автономії, якої ви не досягли у дитинстві. Пробувати грамотно висловлювати свої почуття через емоційний інтелект.
- Вчитися приймати відповідальність за свої почуття і розуміти, що настрій людей не завжди залежить від вас. Якщо ваш партнер розчарований, справа може бути чим завгодно, але далеко не завжди у ваших діях.
- Усвідомлювати, що інші люди не повинні і не можуть керувати вашим настроєм, емоціями та почуттями.
І, звичайно, правильним буде звернутися до досвідченого психолога. Він допоможе визначити стадію, розібратися в причинах та побудувати терапію так, щоб допомогти вам.
